Պատմվածքը մի ծիծեռնակի , նրա մայրական սիրո մասին է ։ Ծիծեռնակը բույն է շինում մի տան բակում։ Ծիծեռնակը ամեն առավոտ ծլվլում էր, իր ընկերների հետ , ուրախացնում բոլորին իր ուրախ ծլվլոցով։ Մի օր ծիծեռնակը ձագ է հանում։ Մի անգամ երբ կեր է տալիս իր ձագուկներին, նրանցից մեկը ձգվում է և ընկնում։ Այդ պահին կատուն նկատում է և ճանկում ձագուկին , փախչում դեպի ամբարի տակը։ Կատվի ետևից ընկնում է ծիծեռնակը։ Ծիծեռնակը պտտվում էր ամբարի շուրջը։ Իսկ երեխաները պտտվում էին ամբարի տակը։ Կատուն երբ դուրս է գալիս փախչում է դեպի մարագը։ Կատվին տեսնում է ծիծեռնակը և բարձր ծղրտում և թռնում նստում դիմացի ճյուղին։Հետո մահացած, ընկնում ծառի տակ։
Ծիծեռնակ մայրիկը շատ հոգատար էր, բարի։ Մայրը շատ էր սիրում իր ձագուկներին և չկարողացավ ապրել առանց իր ձագի։
633 ա) Եթե Աննան իր գնած ժապավենը բաժանի 7-ական մետր երկարությամբ կտորների, ապա կառաջանա 6 այդպիսի կտոր, և կավելանա 2մ ժապավեն։ Հաշվի՛ր, թե քանի մետր ժապավեն է գնել Աննան։
Ёжик, которого можно погладить Все ежи на свете – колючие. Не правда ли? На них столько острых иголок, что не дотронешься даже. А по голове погладить – и вовсе нельзя. Поэтому их никто никогда и не гладил ни разу. Но одному доброму Ёжику все-таки повезло. Как это произошло? А вот как.
Шёл Ёжик по лесу. Видит: пень торчит. А на том пеньке сидит Зайчонок и кашу манную из тарелки ест. И не просто ест, а столовой ложкой. Съел Зайчонок всю кашу и сказал: – Спасибо, мама! Подошла к Зайчонку мама Зайчиха, по головке лапкой погладила и похвалила: – Молодец! Какой у меня воспитанный сынок растёт! А Ёжику, которого никто никогда не гладил так ласково, вдруг стало грустно. До того грустно, что он даже заплакал. (ավելին …)
Целый день ребята трудились – строили
снежную горку во дворе. Сгребали
лопатами снег и сваливали его под стенку
сарая в кучу. Только к обеду горка была
готова. Ребята полили её водой и
побежали домой обедать. (ավելին …)